Статутні документи як форма правового забезпечення діяльності закладів судово-медичної служби

Publication in electronic media: 24.03.2013 under http://journal.forens-lit.ru/node/926
Publication in print media: „Бокариусовские чтения”: Материалы Первой междунар. науч.-практ. конф. судебных медиков и криминалистов, посвящ. 75-лет. со дня смерти Засл. проф. Н.С. Бокариуса (Харьков) 8 – 9 дек. 2006 г

Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи

Статут закладів судово-медичної служби є документом, який визначає не тільки її правовий статус, а й найменування і місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, а також регулює низку питань функціонування й розвитку закладу, умови реорганізації та припинення його існування, різні аспекти колективної взаємодії. Статут приймається конференцією повноправних представників трудового колективу відповідно чинному законодавству України та нормативно-директивних документів Міністерства охорони здоров’я України й проходить відповідну реєстрацію. У своїй діяльності судово-медична служба керується Конституцією України, законом України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, іншими законами України і нормативно-правовими актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств України, міжнародними договорами та угодами про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності.

Досвід розробки, прийняття й реалізації Статуту в Харківському обласному бюро судово-медичної експертизи (ХОБСМЕ) протягом останніх п’яти років свідчить про вплив на цей процес двох кардинальних змін, які відбуваються в Україні, а саме: демократизація всіх сфер суспільного та виробничого життя і розвиток ринкових відносин. Зупинимося саме на цих аспектах теми, адже Статут має відповідати вимогам сучасності.

По-перше, судово-медична служба може займатися посередницькою діяльністю та послугами з маркетингу, відкривати госпрозрахункові підрозділи (відділи, кабінети, консультативні центри тощо) як самостійні, так і у складі існуючих структурних підрозділів, а також займатися підприємницькою діяльністю згідно чинного законодавства, надавати платні судово-медичні й не судово-медичні послуги. Проте, право мати власний товарний знак, надавати платні послуги на практиці блокується відсутністю відповідного менеджменту, система якого недостатньо розроблена як у теорії, так і на практиці.

Крім того, Статут, на нашу думку, має сприяти згуртованості персоналу, розвитку партнерських відносин, відбивати основні шляхи раціоналізації трудових відносин, а саме: договірні стосунки та стосунки довіри. Договірні стосунки — результат стихійного спільного торгу, вони базуються на балансі професійних, економічних інтересів, на відсутності деталізованих інструкцій і положень, наявності лише загальних правил, а стосунки довіри являють собою взаємні особистісні зобов’язання в межах трудової спільноти. Слід відзначити, що комбінація першого і другого шляхів розвитку трудових відносин підвищує гнучкість судово-медичної служби як трудової організації, дозволяє досягти балансу інтересів усіх зацікавлених сторін, що, безперечно, позначається на якості судово-медичних послуг, користувачами яких виступають правоохоронні органи та населення.

Висновки. Основною діяльністю судово-медичної служби є проведення судово-медичних експертиз, що призначені особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею або судом. Тому Статут судово-медичної служби має сприяти підвищенню якості експертиз шляхом введення в судово-медичну практику нових експертних технологій, для чого потрібне постійне вдосконалення діяльності судово-медичних експертів і створення умов, які відповідають сучасним стандартам (соціальним, технічним, технологічним, управлінським). Потребує узагальнення світовий досвід правового регулювання роботи судово-медичної служби, для чого доцільно організовувати й направляти делегації для обміну досвідом в провідні судово-медичні заклади України та закордон.