Організаційно-методичні проблеми проведення комплексних судово-медичних та автотехнічних експертиз

Publication in electronic media: 24.03.2013 under http://journal.forens-lit.ru/node/924
Publication in print media: „Бокариусовские чтения”: Материалы Первой междунар. науч.-практ. конф. судебных медиков и криминалистов, посвящ. 75-лет. со дня смерти Засл. проф. Н.С. Бокариуса (Харьков) 8 – 9 дек. 2006 г

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса

В процесі виконання комплексних судово-медичних та автотехнічних експертиз постійно виникають питання, які потребують узгодження з положеннями інструкцій, що існують у відповідних відомствах з організації проведення комплексних досліджень.

Зокрема в чинній “Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень”, для експертних установ Міністерства юстиції України, чітко й однозначно визначені питання організації проведення комплексних експертиз, якщо вони виконуються експертами однієї експертної установи та різних експертних установ. Крім того, вона встановлює порядок оформлення таких досліджень.

На даний час в системі Міністерства охорони здоров’я України не існує інструкції, що регулює порядок проведення комплексних експертиз. Указані експертизи продовжують називатися комісійними і виконуються підрозділами судово-медичних установ, які іменуються “відділами комісійних експертиз”.

Підміна поняття комплексної експертизи комісійною суперечить самій суті призначення комплексної експертизи, коли одні й ті ж самі питання вирішуються експертами різних галузей знань.

Ускладнення в проведенні комплексних експертиз приносить також та обставина, що структура виконання судово-медичних експертиз до теперішнього часу не відповідає структурі та змісту загальної побудови експертизи. Як відомо, висновок експерта повинен складатися з трьох частин: вступної, дослідницької та заключної. Такої структури дотримуються всі експерти установ Міністерства юстиції України. Однак дана форма оформлення експертиз постійно зустрічає протидію з боку судово-медичних експертів, які продовжують виконання своїх експертиз, які складаються по суті з двох частин – із вступної частини та висновків, де дослідницька частина відсутня, а тим більш синтезуюча частина у висновку експертизи. Така структура судово-медичних експертиз не дає змоги слідчим, суддям та іншим учасникам судового процесу належним чином оцінити правильність та логічність висновків, до яких прийшли експерти. Різні назви розділів у висновках судово-медичних експертиз типу “протокольна частина”, “синтезуюча частина” не підміняють функції дослідницької частини висновку.

Наведене вище свідчить про необхідність покращення узгодженості положень, які регламентують діяльність експертів різних установ в організації проведення комплексних досліджень та оформлення результатів їх дослідження.

При проведенні комплексних досліджень судово-медичними та судово-автотехнічними експертами повинні вирішуватися такі основні питання, що встановлюють окремі елементи механізму ДТП, а саме:

• взаємне розташування автомобіля та пішохода на момент наїзду;
• стояв чи рухався пішохід в момент наїзду;
• хто з осіб знаходився на місці водія транспортного засобу;
• чи спроможні покази водія або свідка про механізм контактування пішохода та автомобіля.

При комплексному дослідженні судово-медичний експерт надає опис ушкоджень на тілі потерпілого, а судово-автотехнічний експерт надає опис пошкоджень на транспортному засобі. При сукупних дослідженнях виконується роздільний та порівняльний аналіз ушкоджень на тілі потерпілого та пошкоджень на транспортному засобі. При цьому експерти використовують як мислене моделювання механізму утворення пошкоджень, так і натурне моделювання. При натурному моделюванні потрібно використовувати транспортний засіб, який має пошкодження, або на однотипному транспортному засобі відмічаються пошкоджені ділянки. Замість потерпілого, як правило, залучається статист такого ж росту, статури, на одязі якого відмічається розташування ушкоджень.

При моделюванні поетапно описується механізм утворення кожного ушкодження як на тілі потерпілого, так і на транспортному засобі, а в необхідних випадках аналізується й слідова інформація, яка зафіксована у протоколі огляду місця події та на схемі до нього, тобто проводяться ситуалогічні дослідження.

На підставі роздільного та порівнювального дослідження із проведенням натурного чи мисленого моделювання, процес яких детально описується у дослідній частині, експерти приходять до висновку про взаємне розташування пішохода та автомобіля в момент наїзду, чи хто з осіб знаходився за кермом транспортного засобу.

Інколи для проведення досліджень судово-медичними та судово-автотехнічними експертами не вистачає вихідних даних, і виникає потреба в проведенні транспортно-трасологічних досліджень для встановлення механізму виникнення пошкоджень транспортного засобу та дії сил інерції на осіб при перевертанні транспортного засобу, дослідження крові, виявленої в салоні автомобіля на належність її окремій особі, у дослідженні одягу та взуття тощо.

У такому разі експерти заявляють особі, що призначила експертизу, клопотання про надання додаткових даних, які потім використовують при проведенні комплексних досліджень.

Таким чином, єдиний підхід експертів різних відомств до структури та змісту висновків, розробка етапів та методів виконання комплексних досліджень є шляхом до їхнього удосконалення та підвищення ролі експертизи у встановленні дійсних обставин справи.